Як боротися з почуттям “недостатньо хорошого” у професійному середовищі?

 Вступ: «Я стараюся — але здається, що всі кращі за мене»

• Ситуація з життя: Зовні все добре — робота, проєкти, позитивний зворотній зв’язок. Але всередині — тривога, сором, постійне відчуття, що ви “не на рівні”.
  
• Проблема: синдром “недостатньо хорошого” — одна з найпоширеніших причин емоційного вигорання, самосаботажу та втрати задоволення від роботи.
  
• Обіцянка: у статті — про психологічні причини цього стану, як його розпізнати і що з цим робити.
  

🔹 Що таке почуття “я недостатньо хороший”?

• Це хронічне відчуття некомпетентності, страху “бути викритим”, знецінення власного внеску.
  
• Часто не залежить від об’єктивної реальності: навіть високі результати не знімають внутрішню тривогу.
  
• Поширено серед:
  
  • молодих спеціалістів;
    
  • жінок у керівних ролях;
    
  • людей у креативних або високоочікуваних середовищах.
    

🔹 Звідки це береться?

1. Установки з дитинства

• “Молодець, але міг краще”, “П’ятірка — норма”, “Не зазнавайся”.
  
• Привчає до переконання: “я цінний тільки через досягнення”.
  

2. Синдром самозванця

• Страх, що “ось-ось усі зрозуміють, що я некомпетентний”.
  
• Особливо активується після підвищення, нової ролі або успіху.
  

3. Порівняння з іншими

• Колеги здаються впевненішими, розумнішими, ефективнішими.
  
• Власні здобутки знецінюються: “мені просто пощастило”, “це не я, це команда”.
  

4. Культура перфекціонізму

• Високі стандарти, фокус на “недостатньо”.
  
• Помилка сприймається як провал, а не як навчання.
  

🔹 Як розпізнати, що у вас “синдром недостатності”?

• Ви постійно сумніваєтесь у власній компетентності, навіть з досвідом.
  
• Уникаєте нових завдань через страх “не справитися”.
  
• Не можете приймати похвалу — “вони просто ввічливі”.
  
• Відчуваєте, що мусите працювати більше за інших, щоб бути “на рівні”.
  

🔹 Що з цим робити?

1. Визнайте, що це — не слабкість, а внутрішній сценарій

• Це не “реальність”, а навчена модель мислення.
  
• Перший крок — помітити, що знецінення стало автоматичним.
  

2. Ведіть “щоденник досягнень”

• Щодня записуйте:
  
  • Що вийшло?
    
  • Що я зробив(-ла) добре?
    
  • Що викликало труднощі — і як я з ними впорався(-лась)?
    
• Це допомагає побачити реальний масштаб власного внеску.
  

3. Працюйте з критичним внутрішнім голосом

• Замість: “Я не впорався” → “Я зробив, як міг у цих умовах. Це ок”.
  
• Уточнюйте: “Хто говорить це всередині мене? Це мій голос — чи батьків, викладачів, начальника?”
  

4. Говоріть про це з колегами або ментором

• Часто ви почуєте: “О, я так само думаю про себе!”
  
• Це знижує відчуття ізоляції та нереалістичних очікувань.
  

5. Зверніться до психолога

• Фахівець допоможе:
  
  • відпрацювати корені відчуття недостатності;
    
  • навчитися приймати себе без умови “лише якщо досягну”;
    
  • знайти здорову самооцінку.
    

👉 Підібрати психолога можна на платформі Razom — «Психолог у твоєму смартфоні». Онлайн, анонімно, під конкретний запит.

🔹 Чому варто дбати про це?

• Почуття “недостатності” знижує ефективність, блокує розвиток, сприяє вигоранню.
  
• Без роботи з цим ви:
  
  • не подаєтесь на нові ролі;
    
  • не ділитесь ідеями;
    
  • працюєте “на виснаження”, втрачаючи смак до життя.
    

🔹 Висновок: бути “достатньо хорошим” — це не менше, а саме те, що треба

• Ви не зобов’язані бути ідеальними, щоб бути цінними.
  
• Ваш внесок не знецінюється сумнівами.
  
• Дозвольте собі бути людиною, яка росте — а не доводить, що має право бути тут.