Схеми поведінки за Джеффрі Янгом: що керує нашими діями
Чому ми обираємо «не тих» партнерів знову і знову?
Чому реагуємо надмірно на критику, навіть якщо вона конструктивна?
Чому відмовляємося від можливостей, які могли б змінити життя?
Відповідь часто не в ситуаціях, а в нас самих.
Точніше — у внутрішніх «сценаріях», які формуються ще в дитинстві та непомітно керують нашими емоціями, рішеннями і навіть тілом.
У схемотерапії це називається ранніми дезадаптивними схемами.
У цій статті — простими словами про підхід Джеффрі Янга:
- що таке схеми
- звідки вони беруться
- як впливають на поведінку
- і як із цим працює терапія схем
Що таке «схема» у терапії Янга?
Схема — це глибоке переконання про себе, інших і світ, яке сформувалося в дитинстві та стало частиною особистості.
Воно живе у вигляді:
- емоційних реакцій
- поведінкових моделей
- автоматичних думок
- тілесних реакцій
- очікувань і переконань
Ці схеми не завжди свідомі. Але саме вони змушують нас бачити світ через певну лінзу — навіть якщо ситуація вже давно змінилася.
У статті Як формується внутрішній критик у дитини ми вже говорили про те, як дитячий досвід може ставати частиною внутрішнього голосу. Схеми — це схожа система, тільки глибша й більш комплексна.
Як формуються схеми?
Ранні дезадаптивні схеми формуються у відповідь на незадоволені базові потреби дитини:
- любов і безпека
- автономія
- визнання
- свобода емоційного вираження
- спонтанність і гра
Коли ці потреби не задовольняються стабільно — дитина створює власне пояснення, яке згодом стає схемою.
Наприклад:
- «Мене не можна любити»
- «Мене покинуть»
- «Я не впораюсь»
- «Мої емоції не важливі»
- «Світ небезпечний»
Найпоширеніші схеми за Джеффрі Янгом
У схемотерапії виділено 18 основних дезадаптивних схем. Ось кілька з них:
1. Схема емоційної депривації
Відчуття, що вас не розуміють, не підтримують емоційно, що вашим потребам нема місця.
Формується у сім’ях, де дитина була «надто дорослою», «зручною» або ж емоції були табуйовані.
У статті Дитина-«зручна»: чому слухняність — не завжди добре йдеться саме про такі моделі.
2. Схема покинутості
Страх, що близька людина обов’язково піде або зрадить.
Найчастіше формується у ситуаціях нестабільної прив’язаності, розлучення, втрат.
3. Схема дефектності/соромливості
Віра, що з вами щось «не так», ви — недостойні любові.
Виникає, коли дитину часто соромили, порівнювали, принижували. У дорослому віці проявляється як сором, самознецінення, уникнення близькості.
Детальніше цю схему ми розглядали у статті Як дитячий сором формує поведінку дорослої людини.
4. Схема залежності/некомпетентності
Відчуття, що ви не впораєтесь без допомоги інших.
Формується у сім’ях, де дитину надто опікали, не давали автономії.
5. Схема самопожертви
Постійне ігнорування власних потреб заради інших.
Може виглядати як альтруїзм, але часто за цим стоїть страх бути поганим або егоїстом. У статті Синдром допомогатора описано, як ця схема виснажує людину.
Як ми поводимось у межах схеми?
Коли активується схема, ми можемо:
- Піддаватись схемі
Наприклад, людина з дефектністю вступає у стосунки, де її постійно критикують — бо це знайомий досвід. - Уникати тригерів схеми
Наприклад, уникати близькості, щоб не пережити покинутості. - Компенсувати схему
Наприклад, демонстративно бути незалежним, щоб не визнати залежність.
Усі три стратегії — захисні, але не ведуть до справжнього зцілення. Навпаки — часто утримують у болісному колі.
Як працює терапія схем?
1. Усвідомлення схеми
Терапевт допомагає виявити, які схеми керують життям.
Це схоже на налаштування навігатора — неможливо змінити маршрут, не знаючи, де ти знаходишся.
2. Зв’язок зі «схемним дитям»
У схемотерапії активно використовується робота з внутрішньою дитиною — тією частиною вас, яка колись не отримала достатньо любові, безпеки, прийняття.
3. Перепроживання і корекція
Через діалог, образи, терапевтичні техніки клієнт починає по-іншому ставитися до себе, визнавати свої потреби і відповідати на них з турботою.
Про важливість бути собі другом читайте також у статті Психологічна турбота як навичка.
4. Формування нової поведінки
Згодом людина вчиться:
- встановлювати кордони
- просити про допомогу
- не соромитись потреб
- будувати здорові стосунки
- бути чесною із собою
Це і є зцілення — через новий досвід.
Як зрозуміти, чи варто звернутись по допомогу?
Схеми — це не «ваша провина», а механізм виживання, який уже не працює.
Варто звернутись до психолога, якщо ви:
- застрягаєте в одних і тих самих ситуаціях
- обираєте токсичні стосунки
- постійно самознецінюєте себе
- боїтеся близькості або конфліктів
- відчуваєте порожнечу, незважаючи на «успіх»
На платформі Razom.in — «Психолог у твоєму смартфоні» — ви можете підібрати фахівця з роботи зі схемами. Усі сесії — онлайн, конфіденційні, зручно з будь-якої точки світу.
У розділі усі фахівці — спеціалісти, які практикують схемотерапію, роботу з травмами, глибинними переконаннями та внутрішньою дитиною.
Висновки
Ми не обирали свої схеми — але можемо обрати, чи жити за ними далі.
Справжня свобода — це не ідеальна поведінка, а можливість реагувати по-новому.
І терапія — простір, де це стає можливим.
Підібрати психолога, який допоможе вийти з дезадаптивних схем і створити власний сценарій життя