Як дитячий сором формує поведінку дорослої людини

«Соромно так поводитись!»
«Що про тебе подумають?»
«Не ганьби мене!»

Для багатьох ці фрази — голос із дитинства. Часто вони звучать, коли дитина просто емоційна, гнівна, допитлива, грайлива або чесна. Але за цією «виховною» мовою ховається механізм формування сорому, який може залишити слід на все життя.

У цій статті розбираємо:

• як дитячий сором виникає,
  
• чому він так впливає на самооцінку,
  
• і як змінює поведінку дорослої людини, навіть якщо це непомітно на перший погляд.
  

Що таке сором і як він формується в дитинстві?

Сором — це соціальна емоція. Вона сигналізує: «Я зробив щось неприйнятне» або навіть «Я — неприйнятний».
На відміну від провини, яка стосується дій, сором б’є по ідентичності.

Він починає формуватись приблизно з 2–3 років, коли дитина починає розуміти себе як окрему істоту, здатну оцінювати свої вчинки.

Сором — це нормальна емоція. Проблема виникає тоді, коли він:

• постійний
  
• нав’язаний ззовні
  
• використовується як інструмент контролю
  
• не проживається, а пригнічується
  

Такий сором перетворюється на токсичний — той, що стає частиною самоідентичності:
«Я поганий, якщо не відповідаю очікуванням»
«Я ганьба, якщо помиляюсь»
«Я недостатній»

Як батьки (не)свідомо формують токсичний сором

• Соромлять дитину за почуття:
  «Не кричи — що ти як дика?»
  «Хлопці не плачуть»
  «Злися в себе в кімнаті»
  
• Принижують перед іншими:
  «Дивіться, який сором — у другому класі не вміє читати»
  «Мені за тебе соромно!»
  
• Порівнюють:
  «Подивись на Іванка — той хоча б допомагає батькам»
  «Ти ніколи не станеш таким, як твоя сестра»
  
• Ігнорують потребу в емоційному прийнятті
  — тобто люблять «за успіхи», «за слухняність», а не просто так
  

У статті Як формується внутрішній критик у дитини розглядається, як із цих переживань виростає постійний осуд у голові дорослої людини.

Як дитячий сором впливає на доросле життя

1. Постійна самокритика

Людина з токсичним соромом рідко задоволена собою:
«Мені соромно за свій вигляд»,
«Я не вартий(а) кращого»,
«Я зіпсував(ла) все — як завжди»

Сором — це голос, який живе всередині. І що більше його ігнорують — то голосніше він звучить.

2. Уникання видимості

Такі люди часто:

• бояться виступати публічно
  
• не просувають себе на роботі
  
• уникають відкритих стосунків
  
• приглушують власну думку
  

Бо всередині живе відчуття: «Я не маю права бути видимим»

Про це також йдеться у статті Емоційна неграмотність у дорослих, де описується, як пригнічені з дитинства емоції перетворюються на тривогу та ізоляцію.

3. Потреба бути «хорошим»

Дитина, яка постійно чула, що їй має бути соромно, виростає у дорослого, який:

• надто старається догодити
  
• боїться зробити помилку
  
• потребує постійного схвалення
  
• не вміє відмовляти
  

Це призводить до втрати особистих меж, вигорання і хронічної тривоги.

У матеріалі Дитина-«зручна»: чому слухняність — не завжди добре ми аналізували, як дитячий досвід впливає на здатність до самовираження.

Як вилікувати наслідки токсичного сорому?

1. Усвідомити, що сором — це не ідентичність

Важливо навчитись розділяти:

• Я щось зробив(ла) — і можу змінити
  
• Я — поганий(а) як людина (ця частина — хибна)
  

Психотерапія дає простір, у якому можна відокремити себе від сорому й повернути собі гідність.

2. Проговорювати досвід

Сказати комусь:
«Я це пережив у дитинстві, і досі це зі мною» —
означає вийти з кола самозвинувачень.
Умови для цього — емпатійна, безпечна взаємодія.

3. Замінити внутрішній осуд — підтримкою

Це тривалий процес. Але з часом можна навчитися говорити собі:

• «Я маю право на помилку»
  
• «Це лише емоція — вона не визначає мою цінність»
  
• «Я більше не дитина, яка має постійно виправдовуватись»
  

Про важливість навчитися бути собі другом читайте у статті Психологічна турбота як навичка.

Психолог — не розкіш, а підтримка, яка знімає вантаж

Якщо ви відчуваєте, що:

• самокритика «з’їдає»
  
• ви не дозволяєте собі помилятися
  
• почуття сорому заважає стосункам чи реалізації
  
• вам важко бути собою —
  

це сигнал, що пора звернутись по допомогу.

На Razom.in — «Психолог у твоєму смартфоні» — ви можете підібрати фахівця під свій запит, а в розділі усі фахівці — переглянути профілі спеціалістів, які працюють із темою дитячої травми, токсичного сорому, самооцінки.

Висновки

Сором, який ми не прожили в дитинстві, стає гальмом у дорослому житті.
Але він — не вирок.
Сором можна розпізнати, зрозуміти і трансформувати — через підтримку, прийняття й новий досвід.

Підібрати психолога, який допоможе вийти з тіні дитячого сорому — до світла власної гідності