Психологічний шум: чому ми не витримуємо тиші

Тиша. Без телефонних дзвінків, повідомлень, фонового серіалу, музики чи балачок. Для когось — це омріяний спокій. А для інших — нестерпне випробування.
Чому ми не можемо просто бути в тиші? Чому заповнюємо паузи звуками, інформацією, розмовами? Що це — страх тиші чи потреба в шумі, який заглушає внутрішнє?

Ця стаття — про психологічний шум: внутрішній і зовнішній. Про те, як він впливає на нас, і що насправді стоїть за нашою постійною потребою «щось увімкнути».

Що таке психологічний шум?

Психологічний шум — це постійний потік стимулів, інформації, думок, що заповнюють наш простір і не дають зосередитись на собі. Це може бути:

фонове прослуховування подкастів, навіть якщо ви не слухаєте їх свідомо
нескінченне гортання стрічки в соцмережах
нав’язлива багатозадачність
потреба завжди про щось говорити або щось робити

Мозок, завантажений безперервним шумом, не має можливості почути тишу. А разом з нею — себе.

У матеріалі чому ми не вміємо зупинятись ми розглядали, як постійна активність може бути захистом від глибших переживань. Психологічний шум — частина цього захисту.

Чому тиша викликає дискомфорт?

Тиша — це зустріч. І не з кимось, а з собою. У тиші з’являється простір для:

несказаних емоцій
непрожитих переживань
запитань, на які ми уникаємо відповідей
самотності, яку зазвичай ховаємо в суєті

Багато хто боїться тиші не свідомо, а тілом. Адже вона оголює справжні почуття. Як писала психотерапевтка Вірджинія Сатір, «Ми боїмося своїх глибин більше, ніж темряви».

Як ми створюємо психологічний шум?

Ось кілька поширених форм:

Інформаційний шум: постійний потік новин, повідомлень, відео, які ми споживаємо пасивно
Соціальний шум: потреба бути з кимось, не залишатись наодинці
Внутрішній діалог: нескінченне самокритичне мислення, тривожні сценарії
Фонові дії: прокрастинація, нескінченні «справи», які заповнюють кожну хвилину

За цим часто стоїть тривога, внутрішня порожнеча, емоційне виснаження або неприйняття себе. У статті як тривога маскується в поведінці ми аналізували подібні реакції детальніше.

Чим небезпечний психологічний шум?

На перший погляд, він захищає. Але насправді — віддаляє нас від себе.

Погіршує концентрацію та пам’ять
Підсилює тривожність
Викликає відчуття емоційного перевантаження
Руйнує навичку саморефлексії
Послаблює контакт із тілом, почуттями, цінностями

Тривала відсутність «тиші всередині» може призвести до виснаження, вигорання, а також депресивних станів, коли людина відчуває себе розгубленою, роз’єднаною, знесиленою.

Як навчитися бути в тиші?

1. Спостерігайте за своїм шумом

Запитайте себе:

Які дії я роблю «просто щоб щось було»?
Яка емоція виникає, коли стає тихо?
Що я намагаюся не відчути?

Навіть це усвідомлення вже знижує рівень психологічного шуму.

2. Створюйте мікро-моменти тиші

Поїздка в тиші без музики
5 хвилин з вимкненими всіма екранами
Споглядання природи без слів
Практика дихання або сканування тіла

Це дозволяє нервовій системі відновитись. У статті як заспокоїти тривогу в тілі ми описували конкретні техніки, які варто поєднати з такими паузами.

3. Проживайте тишу в присутності фахівця

Іноді внутрішня тиша стає можливою лише тоді, коли поруч — хтось, хто тримає простір.
Психолог допоможе:

розпізнати, що саме ви намагаєтеся заглушити
побачити, як шум захищає вас
навчитися бути з собою в безпечний спосіб

На Razom.in — платформі «Психолог у твоєму смартфоні» — можна підібрати психолога, який допоможе вам впоратись із внутрішнім шумом, тривогою, страхом самотності або емоційним перевантаженням.

У списку усіх фахівців ви можете знайти спеціалістів, які працюють із саморефлексією, тривожними станами, складнощами у контакті з собою.