Чому ми відтворюємо «голос батьків» у внутрішній критиці

«Знову не так».
«Чому ти такий безвідповідальний?»
«Хто взагалі так робить?»

Ці фрази можуть звучати всередині нас тихо, майже непомітно, але знищують самооцінку, забирають віру в себе і змушують сумніватися в кожному рішенні. Ми звикаємо до внутрішнього критика настільки, що сприймаємо його як частину себе. Але дуже часто це — відлуння чужого голосу, особливо батьківського.

У цій статті — чому ми відтворюємо «голос батьків» у власному мисленні, як це впливає на наше доросле життя і що з цим робити.

Хто такий внутрішній критик?

Внутрішній критик — це умовний «персонаж» усередині нас, який постійно оцінює, засуджує, знецінює. Він може говорити жорстко, іронічно або «турботливо», але завжди — з відтінком:

«Ти недостатньо стараєшся»
«Інші справляються краще»
«Ти знову все зіпсував»

Звідки він береться? Часто — з дитячого досвіду, коли замість підтримки ми отримували лише вимоги, порівняння чи критику.

Як формується внутрішній критик у дитинстві?

Діти не мають внутрішнього компасу — вони вчаться бачити себе очима значущих дорослих. І якщо ті дивляться через призму претензій, то дитина робить висновок:
«Я — проблема. Щоб мене любили, я маю старатися більше, бути ідеальним, не заважати».

Коли батьки:

багато критикують (навіть із добрими намірами),
порівнюють з іншими дітьми,
виражають любов умовно (лише після «успіхів»),
ігнорують емоції дитини,
вони формують в неї внутрішній критичний голос — спочатку зовнішній, потім — інтегрований.

📌 Читай більше у статті Як батьківська критика впливає на самооцінку

Як «голос батьків» звучить у дорослому віці?

У внутрішньому діалозі ми часто чуємо ті самі фрази, які чули в дитинстві:

«Не фантазуй, займися чимось корисним»
«Знову не так зробив»
«Та хто тебе буде слухати»

Іноді цей голос говорить з інтонацією мами, тата чи бабусі. Навіть якщо ми давно не спілкуємось із цими людьми, внутрішній критик продовжує їхню роботу.

Чому ми його не помічаємо?

Бо він злиняв із «я». Ми не відрізняємо себе справжнього від того, кого навчили постійно сумніватися у собі. Він став «фоновим процесом» — як постійна перевірка себе на помилки, сумніви перед діями, гальмування ініціатив.

🧠 Хочеш навчитись розрізняти внутрішні голоси? Психолог допоможе «відділити» твоє справжнє «я» від інтерналізованої критики. Підібрати фахівця