Як емоції впливають на прийняття рішень

І що з цим робити, щоб не шкодувати
«Я не знаю, чому так зробила — просто відчувала, що так треба…»
«Зараз думаю: як я взагалі міг на це погодитись?..»
«Мене накрило — і я прийняла рішення в емоціях, тепер шкодую…»

Такі ситуації трапляються з кожним. Хоч би як ми прагнули бути раціональними, емоції глибоко впливають на наші рішення — часто більше, ніж логіка. І це не завжди погано. Але іноді наслідки можуть бути болісними.

То як зрозуміти, коли емоції допомагають, а коли — заважають? І як навчитися приймати рішення з внутрішньої ясності, а не з хаосу?

Емоції — наші інформатори, а не вороги

Важливо: емоції самі по собі не є проблемою. Вони виникають як сигнали — щось важливе для нас відбувається. Наприклад:

• Страх може підказати, що нам потрібна безпека.
  
• Гнів — що наші кордони порушені.
  
• Смуток — що ми щось втратили.
  
• Радість — що ми наближаємось до чогось цінного.
  

У когнітивно-поведінковій терапії підхід такий: не придушуй емоції, а досліджуй, що вони хочуть сказати. Але проблема виникає тоді, коли емоції керують рішенням повністю, без участі логіки чи внутрішньої опори.

Чому ми приймаємо імпульсивні рішення?

Причини можуть бути різні:

• Високий рівень тривоги, коли мозок працює в режимі “борись або тікай”, і не залишається ресурсу для аналізу.
  
• Стара схема мислення, наприклад: «Я маю догодити іншим, інакше мене не любитимуть» — і ми погоджуємось на те, чого не хочемо​.
  
• Емоційне перенесення — коли рішення в теперішньому базується на болю з минулого, навіть несвідомо.
  

Ці процеси не завжди помітні, але вони впливають. Ми можемо відчувати: «щось не так», але не розуміти, чому рішення здається «не моїм».

Що з цим робити? Переходимо до практики

1. Пауза перед дією

Емоції — це імпульс. Щоб не діяти на автоматі, потрібна пауза. Навіть 5 секунд глибокого дихання допомагають активізувати префронтальну кору — частину мозку, відповідальну за усвідомлене прийняття рішень.

🟡 Порада: перед тим як сказати “так” або “ні”, зроби три повільні вдихи. Це простий спосіб повернути собі контроль.

2. Перевірка на «моє чи не моє»

Запитай себе:

• Чи це рішення засноване на страху, соромі, провині?
  
• Або на ясності, турботі про себе, цінностях?
  

У терапії прийняття та відповідальності (ACT) рішення вважається здоровим, коли воно базується не на емоції, а на цінності. Це не завжди приємно, але завжди зміцнює тебе.

3. Техніка “емоційного дзеркала”

Запиши:

• Яке рішення мені треба ухвалити?
  
• Які емоції я відчуваю щодо кожного варіанту?
  
• Що мені підказує логіка?
  
• Що говорить мій страх? А моя мудрість?
  

Це дозволяє побачити себе об’ємно — не з одного кута, а як цілісну особистість із емоціями, логікою, цінностями.

4. Підтримка внутрішнього Здорового Дорослого

У схема-терапії є концепція Здорового Дорослого. Це твоя внутрішня частина, яка може приймати складні рішення, співчувати собі, захищати свої межі. Коли емоції кричать — ти можеш уявити: А як би зараз подивилась на це моя мудра частина?

🟢 Порада: можеш уявити цей образ — наприклад, спокійну себе у майбутньому, яка вже все пережила. Що б вона тобі порадила?

5. Навчися довіряти собі — не ідеальній, а справжній

Ми часто шукаємо ідеальне рішення — без ризику, без емоцій. Але життя — не така система. Важливо не стільки завжди вибирати “правильно”, скільки бути з собою в будь-якому виборі. І підтримати себе навіть тоді, коли помилився.

Висновок

Емоції — не наші вороги. Вони — глибокі сигнали про важливе. Але якщо ми хочемо приймати рішення, які справді підтримують нас, варто створити простір між відчуттям і дією. Простір, у якому є усвідомлення, співчуття до себе і контакт з тим, ким ти хочеш бути.

Ти можеш відчувати страх — і все одно обрати сміливість. Відчувати біль — і все одно вибрати турботу.
Це і є психологічна свобода.